драний —
[дранией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
драний —
-а, -е. 1》 Порваний, протертий, зношений (про одяг, взуття і т. ін.). 2》 З діркою або дірками; продірявлений.
Великий тлумачний словник сучасної мови
драний —
як (дра́ний (діря́вий)) чо́біт, зі сл. дурни́й. Дуже, надзвичайно. — Ото я дурний як чобіт,— воркотів сам до себе Іван, сидячи знов з люлькою в зубах на лавочці (І.
Фразеологічний словник української мови
драний —
ДІРЯ́ВИЙ (з діркою, з дірками), ДІРЧА́СТИЙ, ДІРЧА́ТИЙ, ДРА́НИЙ розм., ДІРКУВА́ТИЙ розм., ДІРЧА́ВИЙ розм., ДІРКА́ТИЙ розм. Дірявого мішка не наповниш (прислів'я); Дірчасте листя; — Цинкове відро у мене зовсім зносилося. Дірчате було, як решето (І.
Словник синонімів української мови
драний —
Дра́ний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
драний —
ДРА́НИЙ, а, е. 1. Порваний, протертий, зношений (про одяг, взуття і т. ін.). Вивели Марину в драній рядняній сорочці з зав’язаними на спині рукавами (Мирний, IV, 1955, 235); Бондаренко мовчки місив сніг ногами в драних чоботях (Головко, II, 1957, 297).
Словник української мови в 11 томах
драний —
Драний, -а, -е 1) Драный, порванный, въ дырахъ. Пізнають хлопці і в драній сорочці. Ном. № 11245. Шинкарочко молода! Повірь меду й вина. Не повірю, не продам, бо на тобі каптан дран. Чуб. V. 201. 2) Ободранный, облупленный. Я коза ярая, пів бока драная, пів бока луплена. Ном. № 9267.
Словник української мови Грінченка