зникати

(переставати існувати) щезати, пропадати, (про істоту) гинути, (про різні явища) вивітрюватися, танути, висихати, розчинятися// щезати з очей, мокре місце залишати.

Значення в інших словниках

1. зникати — зника́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. зникати — Щезати, пропадати, ф. ізслизати, о. випаровуватися, вивітрюватися, губитися, тонути в тумані, обертатися в нішо, падати в безодню, іти на пропасть <�прахом, під шум>, зникати, як сніг навесні, зп.  Словник синонімів Караванського
3. зникати — Зникнути, безвіститися, викоренюватися, вигибати, вимирати, вищезати, відвогніти, відмирати, гаснути, гигнути, гинути, загибати, занепадати, запропадати, запропадатися, запроторюватися, збезвіщуватися, згайновуватися, згасати, здиміти, здимніти...  Словник синонімів Вусика
4. зникати — і рідше ізникати, -аю, -аєш, недок., зникнути і рідше ізникнути і розм. зникти і рідше ізникти, -кну, -кнеш; мин. ч. зникнув, рідше ізникнув, -нула, -нуло і зник, рідше ізник, -ла, -ло; док. 1》 Переставати існувати, бути в наявності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. зникати — іти́ (зника́ти) / піти́ (зни́кнути, відійти́) в непа́м’ять. Забуватися, не згадуватися. (Співець:) Ісаії пророцтво не справдилось,— мир не настав, Месія не з’явився, пісні його нехай ідуть в непам’ять, нехай не дражнять нас...  Фразеологічний словник української мови
6. зникати — ЗНИКА́ТИ (переставати існувати, бути в наявності), ЩЕЗА́ТИ, ПРОПАДА́ТИ, ДІВА́ТИСЯ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, ЗАПОДІВА́ТИСЯ розм., ЧЕ́ЗНУТИ розм., ЗБУВА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
7. зникати — Зника́ти, -ка́ю, -ка́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. зникати — ЗНИКА́ТИ і рідше ІЗНИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗНИ́КНУТИ і рідше ІЗНИ́КНУТИ і розм. ЗНИ́КТИ і рідше ІЗНИ́КТИ, кну, кнеш; мин. ч. зни́кнув, рідше ізни́кнув і зник, рідше ізни́к, ла, ло; док. 1. Переставати існувати, бути в наявності.  Словник української мови в 11 томах