зникати
ЗНИКА́ТИ і рідше ІЗНИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗНИ́КНУТИ і рідше ІЗНИ́КНУТИ і розм. ЗНИ́КТИ і рідше ІЗНИ́КТИ, кну, кнеш; мин. ч. зни́кнув, рідше ізни́кнув і зник, рідше ізни́к, ла, ло; док.
1. Переставати існувати, бути в наявності.
Горіли городи, зникали цілі села (Л. Укр., І, 1951, 279);
О, прийде запевне той день, Що гніт і неволя, і кров — Все зникне навіки, й тоді Подужа святая любов (Гр., І, 1963, 87);
При комунізмі не буде класів, зникнуть соціально-економічні і культурно-побутові відмінності між містом і селом (Програма КПРС, 1961, 55);
// Розріджуючись, розсіюватися, розходитися (про імлу, туман, дим і т. ін.).
Сиза імла зникала; зіходило сонечко (Вовчок, І, 1955, 295);
Туман під лісом заколихався дужче, заклуботався й почав розходитись, бліднути й зникати (Гр., II, 1963, 438);
Клубочок диму, вдарений вітром, відразу ж зник (Тют., Вир, 1964, 74);
// Минати, кінчатися (про час).
День зникав. Над лисими горбами Хортиці ще полум’яніли, повільно згасаючи, червоні язики далекої пожежі (Коцюба, Нові береги, 1959, 267);
Я іду і думаю: як швидко, непомітно зникли десять літ! (Забіла, Поезії, 1963, 62);
// Забуватися (про думки, здогади, слова і т. ін.).
Недобрі здогади, що по дорозі на Кінську вулицю проймали Нелю, ..почали поволі зникати (Вільде, Сестри.., 1958, 362);
Неначе потьмарилося все в голові, зникли всі німецькі слова — Тамара ніяк не може пригадати, як називається рахівниця (Хижняк, Тамара, 1959, 66);
// Переставати виявлятися, відчуватися (про стан, почуття людини).
Напруженість у взаєминах хлопця та дівчини поволі зникала (Головко, II, 1957, 512);
В смерк радість потихеньку зникала (Смолич, II, 1958, 13);
Він скинув окуляри.. І дивно — разом з окулярами зникла з обличчя суворість (Тют., Вир, 1964, 101);
Клацнули затвори, і разом з цим звуком Сергій відчув, як зникло хвилювання (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 34);
Пекучий біль ізник (Забіла, У.. світ, 1960, 140);
// Вмирати, гинути.
Бути пораненим, оглушеним, скаліченим — це він уявляв собі, бо вже цього скуштував, а зникнути зовсім, не існувати — цього, був певний, статися не могло (Гончар, III, 1959, 151);
Вмер наш Івушка-пічник, Тихо жив і тихо зник… (Мал., Серце.., 1959, 140).
◊ Зника́ти (зни́кнути) з свідо́мості (па́м’яті і т. ін.) — забуватися цілком, повністю.
Написане зникає з моєї свідомості завдяки певного роду розумової економії (Еллан, II, 1958, 190);
— Про що ми розмовляли? Здається, про дружбу.. І про чистоту. Потім прогулянка перед кіно. Далі все зникає з пам’яті (Ю. Янов., II, 1958, 75);
Зника́ти (зни́кнути) з (із, зо) сві́ту див. світ;
Як (мов) ми́льна ба́нька зни́кнути див. ба́нька².
2. Заходячи, заїжджаючи і т. ін. за щось, закриваючись чим-небудь, ховаючись десь, серед чогось, ставати невидимим, непомітним.
Інколи над берегом Прута проскакував вершник і зникав за крутим поворотом річки (Коцюб., І, 1955, 352);
Обоз був великий. Його хвіст зникав далеко в сніжній долині, а попереду мчали вершники (Довж., І, 1958, 151);
Море прощально змахнуло блакитно-сірим крилом, зникло за степовим простором (Збан., Сеспель, 1961, 152);
Пташки знялися високо-високо і зникли за хмарами (Ів., Опов., 1949, 228);
// Поглинаючись чим-небудь або змішуючись із чимось, ставати нечутним, невиразним (перев. про звуки).
В вулицях, в деревах — плетиві густому — зникає гомін (Гонч., Вибр., 1959, 344);
Крик знеможений чаїний Зникне в клекоті орлів (Рильський, І, 1960, 300).
◊ Зника́ти (зни́кнути) з оче́й див. о́ко.
3. також звідки. Непомітно залишати яке-небудь місце, іти звідкись.
Панна передає лист дівчинці, та швидко зникає (Вас., III, 1960, 353);
Часом уночі Зникав кудись, зігнувшись, Валентин (Рильський, Мости, 1948, 104);
Дід Омелько ойкав, кректав і, нарешті, зник, ніби крізь землю провалився (Тулуб, Людолови, І, 1957, 50);
Навіть не попрощавшись з розгубленою Ніною Олександрівною, Ходжаєв зник з лікарняного подвір’я (А.-Дав., За ширмою, 1963, 244);
Вони підійшли до заводу, Мишко десь ізник (Мик., II, 1957, 95).
◊ Зни́кнути з горизо́нту див. горизо́нт.
4. Губитися, пропадати невідомо куди.
У моєї господині та й сталася шкода: десь поросята зникають (Барв., Опов.., 1902, 243);
Бицик з торжеством подав хлопцям лист. Це був той самий лист, який зник укупі з картузом діда Галактіона (Донч., VI, 1957, 59).
◊ Зни́кнути бе́з ві́сті див. вість.
Словник української мови (СУМ-11)