зникаючий

ЗНИКА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до зника́ти.

Шевченко вважав матерію вічною, не зникаючою.., але такою, що перебуває в русі й розвитку (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 85);

Довго проводити буду сумними очами [очима] Подруг моїх легкокрилих зникаючий рій (Л. Укр., І, 1951, 108).

Значення в інших словниках

1. зникаючий — зника́ючий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. зникаючий — Що зникає, зникомий, запропащуваний, випаровуваний, вивітрюваний, приречений пропасти, напівзниклий, майже зниклий, на грані зникнення, р. зникливий; дк. ЗНИКНУТИ, о. мов у землю запастися, як крізь землю піти <�провалитися>, мов у воду впасти, піти, як голка в сіно.  Словник синонімів Караванського
3. зникаючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до зникати.  Великий тлумачний словник сучасної мови