Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
зникаючий —
зника́ючий дієприкметник
Орфографічний словник української мови
зникаючий —
Що зникає, зникомий, запропащуваний, випаровуваний, вивітрюваний, приречений пропасти, напівзниклий, майже зниклий, на грані зникнення, р. зникливий; дк. ЗНИКНУТИ, о. мов у землю запастися, як крізь землю піти <�провалитися>, мов у воду впасти, піти, як голка в сіно.
Словник синонімів Караванського
зникаючий —
ЗНИКА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до зника́ти. Шевченко вважав матерію вічною, не зникаючою.., але такою, що перебуває в русі й розвитку (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 85); Довго проводити буду сумними очами [очима] Подруг моїх легкокрилих зникаючий рій (Л. Укр., І, 1951, 108).
Словник української мови в 11 томах