зниклий

зни́клий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до зникнути і зникти.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. зниклий — зни́клий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. зниклий — [зниклией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
3. зниклий — ЗНИ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зни́кнути і зни́кти. Передвечірній морок раптом розвіявся — промінь зниклого за містом сонця поклав ясну смугу на дахівку сусіднього будинку (Досв., Вибр., 1959, 243); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах