Значення в інших словниках
-
зниклий —
[зниклией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і
Орфоепічний словник української мови
-
зниклий —
-а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до зникнути і зникти. || у знач. прикм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
зниклий —
ЗНИ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зни́кнути і зни́кти. Передвечірній морок раптом розвіявся — промінь зниклого за містом сонця поклав ясну смугу на дахівку сусіднього будинку (Досв., Вибр., 1959, 243); // У знач. прикм.
Словник української мови в 11 томах