зниклий

Значення в інших словниках

1. зниклий — [зниклией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
2. зниклий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до зникнути і зникти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зниклий — ЗНИ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зни́кнути і зни́кти. Передвечірній морок раптом розвіявся — промінь зниклого за містом сонця поклав ясну смугу на дахівку сусіднього будинку (Досв., Вибр., 1959, 243); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах