1. Орфоепічний словник української мови

зниклий

зни́клий

[зниклией]

м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зниклий — зни́клий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. зниклий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до зникнути і зникти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зниклий — ЗНИ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зни́кнути і зни́кти. Передвечірній морок раптом розвіявся — промінь зниклого за містом сонця поклав ясну смугу на дахівку сусіднього будинку (Досв., Вибр., 1959, 243); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах