кухоль —
[кухол'] -хл'а, ор. -хлеим, м. (на) -хл'і
Орфоепічний словник української мови
кухоль —
-хля, ч. 1》 Металева або череп'яна посудина з ручкою для пиття. || чого. Кількість чого-небудь, що вміщується в такому посуді. 2》 Велика склянка з вушком для пиття пива та інших напоїв. || заст. Оздоблений глиняний посуд для пиття напоїв.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кухоль —
КУ́ХОЛЬ, хля, ч. 1. Велика череп'яна, скляна або металева посудина для пиття з ручкою вушкоподібної форми. Ой, візьмемо, панібрате, Старі кухлі полив'яні, Горілкою наливані (Я. Щоголів); Гаїнка подавала йому тремтячою рукою води.
Словник української мови у 20 томах
кухоль —
КУ́ХОЛЬ (металева, череп'яна та ін. посудина з ручкою для пиття води, різних напоїв), КО́РЕЦЬ, КОРЯ́К, КВА́РТА, КВАРТИ́НА розм., КАРВА́ТКА діал., ПИТУ́Н діал.; КОНО́ВКА (КОНІ́ВКА) (висока, перев.
Словник синонімів української мови
кухоль —
Ку́холь, ку́хля, -хлеві, у -хлі; ку́хлі, -лів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
кухоль —
КУ́ХОЛЬ, хля, ч. 1. Металева або череп’яна посудина з ручкою для пиття. Гаїнка подавала йому тремтячою рукою води. Підводила йому голову, він на хвилинку припадав смажними устами до кухля (Гр.
Словник української мови в 11 томах
кухоль —
Кухоль, -хля м. Глиняная, деревянная или металлическая кружка. Чуб. VII. 386. Будеш, будеш ти лежати, питоньки прохати, та нікому тобі буде і кухля подати. Мет. 86. Коло неї на лаві череп'яний кухоль з водою. Левиц. І. 75.
Словник української мови Грінченка