кухоль
КУ́ХОЛЬ, хля, ч.
1. Велика череп'яна, скляна або металева посудина для пиття з ручкою вушкоподібної форми.
Ой, візьмемо, панібрате, Старі кухлі полив'яні, Горілкою наливані (Я. Щоголів);
Гаїнка подавала йому тремтячою рукою води. Підводила йому голову, він на хвилинку припадав смажними устами до кухля (Б. Грінченко);
Найкраще – то лимонад: скляний великий кухоль, а в ньому палає цілий Везувій (М. Коцюбинський);
Праворуч, в глибині камін..; на каміні оригінальні кухлі і чималий старосвітський дзиґар (Леся Українка);
Неосудний налив йому в кухоль окропу, вкинув туди маленький дрібочок сахарину (І. Микитенко);
Почав з мукою, висловом розпачу, домагатися в когось, .. щоб той вернув річ, схожу на глиняний кухоль, з якого дома воду п'ють, лише темний (В. Барка);
Сидять, курять, п'ють пиво, до речі, з кухлів, мають для різноманітності й почату пляшку білої (Ю. Андрухович);
// чого. Кількість чого-небудь, що вміщується в такому посуді.
[Кирило:] Адже розказував якийсь чоловік, що десь-то та хтось-то усіх ховрахів повиливав на своїм наділі; а сусіда його, каже, навіть і кухля води не збавив: на Божу волю здався (М. Кропивницький);
Не важко було вгадати, що суддя навіть хильнув собі десь у шинку кухоль-другий з приятелем (П. Козланюк);
Гостинні гуцули завжди ладні поділитися шматком хліба і кухлем квасного молока (С. Журахович).
2. рідко. Висока округла посудина з вузьким верхом і ручкою.
Рядок струнких дівчат, .. з високими кухлями на плечах, оживляв кам'яну пустелю (М. Коцюбинський);
І ви [прощайте], запінені потоки, Картвельські зорі уночі, І ти, горянко чорноока, Із повним кухлем на плечі! (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)