(природжений потяг до чогось) схильність, уподобання, розм. жилка.
Словник синонімів Полюги
Значення в інших словниках
нахил —
на́хил іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
нахил —
НАХИЛ – НАХИЛЕННЯ Нахил, -у. 1. Потяг до чого-небудь, бажання чогось; схильність, інтерес до чого-небудь; властивості характеру: нахил до споглядальності, нахил до музики. 2. Те саме, що нахилення: нахил стіни, нахил тулуба. Нахилення.
Літературне слововживання
нахил —
[нахиел] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў
Орфоепічний словник української мови
нахил —
-у, ч. 1》 Потяг до чого-небудь; бажання чогось. || Природні здібності, хист до чого-небудь. || Схильність, задаток до розвитку чого-небудь. || Інтерес, любов до чого-небудь. 2》 перев. мн. Властивості характеру.
Великий тлумачний словник сучасної мови
нахил —
НА́ХИЛ, у, ч. 1. Потяг до чого-небудь; бажання чогось. Не завжди удається мені задовольнити мій нахил до самотності, бо маю тут близьких людей, які шукають мого товариства (М. Коцюбинський); В дитинстві у мене був певний нахил до споглядальності (О.
Словник української мови у 20 томах
нахил —
СХИ́ЛЬНІСТЬ до чого і без додатка (природжений потяг до якої-небудь діяльності, а також природні здібності, хист до чого-небудь), НА́ХИЛ, УПОДО́БАННЯ (ВПОДО́БАННЯ), УПОДО́БА (ВПОДО́БА), ЖИ́ЛКА розм., без додатка, ПОВА́БА (ПО́ВАБ рідше) розм.
Словник синонімів української мови
нахил —
НА́ХИЛ, у, ч. 1. Потяг до чого-небудь; бажання чогось. Не завжди удається мені задовольнити мій нахил до самотності, бо маю тут близьких людей, які шукають мого товариства (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах