нахил
НА́ХИЛ, у, ч.
1. Потяг до чого-небудь; бажання чогось.
Не завжди удається мені задовольнити мій нахил до самотності, бо маю тут близьких людей, які шукають мого товариства (М. Коцюбинський);
В дитинстві у мене був певний нахил до споглядальності (О. Довженко);
Я лише слухаю, бо в мене немає нахилу до бесіди (Ю. Яновський);
// Природні здібності, хист до чого-небудь.
Сам він хлопець славний, сумирний, з нахилом до музики (О. Гончар);
Нахил до науки, терпимість до ворогів, яскрава талановитість, логічність в думках – це прикмета освіченого письменника-українця XVII віку (І. Огієнко);
// Схильність, задаток до чого-небудь.
Любовицька літня, але ще гарна жінка років 45, з гордою поставою, з нахилом до повноти, але експансивна і жвава (І. Кочерга);
Дівчина романтична й наївна, має нахил ще й перебільшувати вагу свого дівочого становища (В. Підмогильний);
// Інтерес, любов до чого-небудь.
Про слідчих сьогодні пишуть немало, частіше – в гостро критичному плані. Справді, є серед них такі, що схильні лише до обвинувального нахилу (з газ.).
2. перев. мн. Властивості характеру.
Люди на війні втрачають звичні уявлення і набувають нових нахилів (С. Голованівський);
Оглянула [Ляля] товаришів. Які різні люди сиділи перед нею! З різними нахилами, з різними уподобаннями... (О. Гончар).
3. Положення чого-небудь під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами.
Зміна нахилу земної осі до площини її орбіти стає добре помітною лише через сотні років (з навч. літ.);
Щодо нахилу шрифти поділяються на курсивні й похилі (з наук.-попул. літ.).
4. Дія за знач. нахили́ти, нахиля́ти.
Для ранкової зарядки обов'язковими мають бути махи руками й ногами, нахили вперед якомога нижче (не згинаючи колін) нахили вбік і назад, повороти тулуба праворуч і ліворуч (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)