нахил
НА́ХИЛ, у, ч.
1. Потяг до чого-небудь; бажання чогось.
Не завжди удається мені задовольнити мій нахил до самотності, бо маю тут близьких людей, які шукають мого товариства (М. Коцюбинський);
В дитинстві у мене був певний нахил до споглядальності (О. Довженко);
Я лише слухаю, бо в мене немає нахилу до бесіди (Ю. Яновський);
// Природні здібності, хист до чого-небудь.
Сам він хлопець славний, сумирний, з нахилом до музики (О. Гончар);
Нахил до науки, терпимість до ворогів, яскрава талановитість, логічність в думках – це прикмета освіченого письменника-українця XVII віку (І. Огієнко);
// Схильність, задаток до чого-небудь.
Любовицька літня, але ще гарна жінка років 45, з гордою поставою, з нахилом до повноти, але експансивна і жвава (І. Кочерга);
Дівчина романтична й наївна, має нахил ще й перебільшувати вагу свого дівочого становища (В. Підмогильний);
// Інтерес, любов до чого-небудь.
Про слідчих сьогодні пишуть немало, частіше – в гостро критичному плані. Справді, є серед них такі, що схильні лише до обвинувального нахилу (з газ.).
2. перев. мн. Властивості характеру.
Люди на війні втрачають звичні уявлення і набувають нових нахилів (С. Голованівський);
Оглянула [Ляля] товаришів. Які різні люди сиділи перед нею! З різними нахилами, з різними уподобаннями... (О. Гончар).
3. Положення чого-небудь під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами.
Зміна нахилу земної осі до площини її орбіти стає добре помітною лише через сотні років (з навч. літ.);
Щодо нахилу шрифти поділяються на курсивні й похилі (з наук.-попул. літ.).
4. Дія за знач. нахили́ти, нахиля́ти.
Для ранкової зарядки обов'язковими мають бути махи руками й ногами, нахили вперед якомога нижче (не згинаючи колін) нахили вбік і назад, повороти тулуба праворуч і ліворуч (з наук.-попул. літ.).
Значення в інших словниках
- нахил — (природжений потяг до чогось) схильність, уподобання, розм. жилка. Словник синонімів Полюги
- нахил — на́хил іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- нахил — НАХИЛ – НАХИЛЕННЯ Нахил, -у. 1. Потяг до чого-небудь, бажання чогось; схильність, інтерес до чого-небудь; властивості характеру: нахил до споглядальності, нахил до музики. 2. Те саме, що нахилення: нахил стіни, нахил тулуба. Нахилення. Літературне слововживання
- нахил — (до чого) потяг; (природний) здібність, схильність; (характеру) жилка; (стіни) похил, похилість, (корабля) крен, (площини) схил, ухил; (дія) нахиляння, нагинання. Словник синонімів Караванського
- нахил — див. уподобання Словник синонімів Вусика
- нахил — [нахиел] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
- нахил — -у, ч. 1》 Потяг до чого-небудь; бажання чогось. || Природні здібності, хист до чого-небудь. || Схильність, задаток до розвитку чого-небудь. || Інтерес, любов до чого-небудь. 2》 перев. мн. Властивості характеру. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нахил — СХИ́ЛЬНІСТЬ до чого і без додатка (природжений потяг до якої-небудь діяльності, а також природні здібності, хист до чого-небудь), НА́ХИЛ, УПОДО́БАННЯ (ВПОДО́БАННЯ), УПОДО́БА (ВПОДО́БА), ЖИ́ЛКА розм., без додатка, ПОВА́БА (ПО́ВАБ рідше) розм. Словник синонімів української мови
- нахил — НА́ХИЛ, у, ч. 1. Потяг до чого-небудь; бажання чогось. Не завжди удається мені задовольнити мій нахил до самотності, бо маю тут близьких людей, які шукають мого товариства (Коцюб. Словник української мови в 11 томах