1. Словник української мови в 11 томах

нахил

НА́ХИЛ, у, ч.

1. Потяг до чого-небудь; бажання чогось.

Не завжди удається мені задовольнити мій нахил до самотності, бо маю тут близьких людей, які шукають мого товариства (Коцюб., III, 1956, 358);

В дитинстві у мене був певний нахил до споглядальності (Довж., І, 1958, 13);

Я лише слухаю, бо в мене немає нахилу до бесіди (Ю. Янов., II, 1958, 42);

// Природні здібності, хист до чого-небудь.

Сам він хлопець славний, сумирний, з нахилом до музики (Гончар, Тронка, 1963, 91);

// Схильність, задаток до розвитку чого-небудь.

Любовицька літня, але ще гарна жінка років 45, з гордою поставою, з нахилом до повноти, але експансивна і жвава (Коч., II, 1956, 369);

// Інтерес, любов до чого-небудь.

Щоб розвивати в учнів художні нахили і здібності, треба створити в кожній школі хори для учнів різного віку, гуртки масових танців, гуртки дитячої художньої самодіяльності (Ком. Укр., 10, 1959, 41).

2. перев. мн. Властивості характеру.

Люди на війні втрачають звичні уявлення і набувають нових нахилів (Голов., Тополя.., 1965, 14);

Оглянула [Ляля] товаришів. Які різні люди сиділи перед нею! З різними нахилами, з різними уподобаннями… (Гончар, IV, 1960, 66).

3. Положення тіла під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами.

Ілюзорному підвищенню приміщення сприяє невеликий нахил стін усередину приміщень (Дерев. зодч. Укр., 1949, 84).

4. Дія за знач. нахили́ти, нахиля́ти.

Робити нахили і повороти тулуба праворуч і ліворуч (Фіз. вихов.., 1954, 38).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нахил — (природжений потяг до чогось) схильність, уподобання, розм. жилка. Словник синонімів Полюги
  2. нахил — на́хил іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. нахил — НАХИЛ – НАХИЛЕННЯ Нахил, -у. 1. Потяг до чого-небудь, бажання чогось; схильність, інтерес до чого-небудь; властивості характеру: нахил до споглядальності, нахил до музики. 2. Те саме, що нахилення: нахил стіни, нахил тулуба. Нахилення. Літературне слововживання
  4. нахил — (до чого) потяг; (природний) здібність, схильність; (характеру) жилка; (стіни) похил, похилість, (корабля) крен, (площини) схил, ухил; (дія) нахиляння, нагинання. Словник синонімів Караванського
  5. нахил — див. уподобання Словник синонімів Вусика
  6. нахил — [нахиел] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  7. нахил — -у, ч. 1》 Потяг до чого-небудь; бажання чогось. || Природні здібності, хист до чого-небудь. || Схильність, задаток до розвитку чого-небудь. || Інтерес, любов до чого-небудь. 2》 перев. мн. Властивості характеру. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. нахил — НА́ХИЛ, у, ч. 1. Потяг до чого-небудь; бажання чогось. Не завжди удається мені задовольнити мій нахил до самотності, бо маю тут близьких людей, які шукають мого товариства (М. Коцюбинський); В дитинстві у мене був певний нахил до споглядальності (О. Словник української мови у 20 томах
  9. нахил — СХИ́ЛЬНІСТЬ до чого і без додатка (природжений потяг до якої-небудь діяльності, а також природні здібності, хист до чого-небудь), НА́ХИЛ, УПОДО́БАННЯ (ВПОДО́БАННЯ), УПОДО́БА (ВПОДО́БА), ЖИ́ЛКА розм., без додатка, ПОВА́БА (ПО́ВАБ рідше) розм. Словник синонімів української мови