нахил

СХИ́ЛЬНІСТЬ до чого і без додатка (природжений потяг до якої-небудь діяльності, а також природні здібності, хист до чого-небудь), НА́ХИЛ, УПОДО́БАННЯ (ВПОДО́БАННЯ), УПОДО́БА (ВПОДО́БА), ЖИ́ЛКА розм., без додатка, ПОВА́БА (ПО́ВАБ рідше) розм., НАХИ́ЛЬНІСТЬ заст. Павло й сам часом кепкує з надмірної поважності свого заступника, із схильності його до глибокодумності і ситого філософування (Ю. Мушкетик); Нахил до музики; Основами цієї дружби (двох поетів) були спільність літературних інтересів та уподобань (М. Рильський); — Мені здається, що я вже довіку буду солдатом. — Це добре, — похвалив Хаєцький. — Гвардійська жилка тобі скрізь пригодиться (О. Гончар); Була в нашого батька якась письменницька поваба (О. Пчілка); — Маєш якусь природжену нахильність до чарочки? Ха, ха, ха! (І. Нечуй-Левицький). — Пор. зді́бність.

СХИ́ЛЬНІСТЬ до чого (наявність фізичних властивостей, що зумовлюють розвиток чого-небудь), НА́ХИЛ. Схильність до апоплексії; Любовицька літня, але ще гарна жінка років 45, з гордою поставою, з нахилом до повноти (І. Кочерга).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

нахил — (природжений потяг до чогось) схильність, уподобання, розм. жилка. Словник синонімів Полюги
нахил — на́хил іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
нахил — НАХИЛ – НАХИЛЕННЯ Нахил, -у. 1. Потяг до чого-небудь, бажання чогось; схильність, інтерес до чого-небудь; властивості характеру: нахил до споглядальності, нахил до музики. 2. Те саме, що нахилення: нахил стіни, нахил тулуба. Нахилення. Літературне слововживання
нахил — (до чого) потяг; (природний) здібність, схильність; (характеру) жилка; (стіни) похил, похилість, (корабля) крен, (площини) схил, ухил; (дія) нахиляння, нагинання. Словник синонімів Караванського
нахил — див. уподобання Словник синонімів Вусика
нахил — [нахиел] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
нахил — -у, ч. 1》 Потяг до чого-небудь; бажання чогось. || Природні здібності, хист до чого-небудь. || Схильність, задаток до розвитку чого-небудь. || Інтерес, любов до чого-небудь. 2》 перев. мн. Властивості характеру. Великий тлумачний словник сучасної мови
нахил — НА́ХИЛ, у, ч. 1. Потяг до чого-небудь; бажання чогось. Не завжди удається мені задовольнити мій нахил до самотності, бо маю тут близьких людей, які шукають мого товариства (М. Коцюбинський); В дитинстві у мене був певний нахил до споглядальності (О. Словник української мови у 20 томах
нахил — НА́ХИЛ, у, ч. 1. Потяг до чого-небудь; бажання чогось. Не завжди удається мені задовольнити мій нахил до самотності, бо маю тут близьких людей, які шукають мого товариства (Коцюб. Словник української мови в 11 томах