обряд —
-у, ч. 1》 Сукупність установлених звичаєм дій, пов'язаних із побутовими традиціями або з виконанням релігійних настанов. || заст. Сукупність установлених церквою культових дій. 2》 заст. Церемонія.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обряд —
ОБРЯ́Д, у, ч. Сукупність установлених звичаєм дій, пов’язаних з побутовими традиціями або з виконанням релігійних настанов. З якимось священним трепетом підкладала Маруся вогонь. Таїнство обряду захоплювало (Хотк.
Словник української мови в 11 томах
обряд —
ОБРЯ́Д, у, ч. 1. Сукупність установлених звичаєм дій, пов'язаних з побутовими традиціями або з виконанням релігійних настанов. З якимось священним трепетом підкладала Маруся вогонь. Таїнство обряду захоплювало (Г.
Словник української мови у 20 томах
обряд —
Літургія певної Церкви, визначений спосіб її виконання, пов'язаний із власною мовою, законодавством та ієрархічною структурою; о. відображає специфіку певної літургії; в Католицькій Церкві існують споріднені лат. (зх.
Універсальний словник-енциклопедія
обряд —
ОБРЯ́Д (встановлений порядок здійснення яких-небудь дій, пов'язаних з певними традиціями, настановами), ЦЕРЕМО́НІЯ, ЦЕРЕМОНІА́Л, РИТУА́Л книжн., ДІ́Я заст.
Словник синонімів української мови
обряд —
Обря́д, -ду м. Обрядъ. Чумакування що? Се не козацтво, у чумаків тільки обряд козацький. Г. Барв. 142.
Словник української мови Грінченка