обряд
ОБРЯ́Д, у, ч.
1. Сукупність установлених звичаєм дій, пов'язаних з побутовими традиціями або з виконанням релігійних настанов.
З якимось священним трепетом підкладала Маруся вогонь. Таїнство обряду захоплювало (Г. Хоткевич);
Настрій, що оповив нашу кімнату, скоріше підходив би під похоронний, ніж весільний обряд (Ірина Вільде);
На певному етапі звичай набуває загальновизнаного характеру з тенденцією переростання в обряд з відповідною церемонією і ритуалами (із журн.).
2. з означ. Сукупність культових дій певної релігії.
Він причепився до священика, що хоче перейти на латинський обряд, говорив, що його батько чи дід був латинником, зайшов в Карпати з Мінської губернії й тут прийняв унію (І. Нечуй-Левицький);
Церква греко-католицького обряду.
3. заст. Церемонія, ритуал.
Послів кликнули до громади, І, виповнивши всі обряди, Латин прорек такий приказ (І. Котляревський);
В означеній годині розпочався обряд відслонення пам'ятника (Н. Кобринська).
Словник української мови (СУМ-20)