1. Словник української мови у 20 томах

обряд

ОБРЯ́Д, у, ч.

1. Сукупність установлених звичаєм дій, пов'язаних з побутовими традиціями або з виконанням релігійних настанов.

З якимось священним трепетом підкладала Маруся вогонь. Таїнство обряду захоплювало (Г. Хоткевич);

Настрій, що оповив нашу кімнату, скоріше підходив би під похоронний, ніж весільний обряд (Ірина Вільде);

На певному етапі звичай набуває загальновизнаного характеру з тенденцією переростання в обряд з відповідною церемонією і ритуалами (із журн.).

2. з означ. Сукупність культових дій певної релігії.

Він причепився до священика, що хоче перейти на латинський обряд, говорив, що його батько чи дід був латинником, зайшов в Карпати з Мінської губернії й тут прийняв унію (І. Нечуй-Левицький);

Церква греко-католицького обряду.

3. заст. Церемонія, ритуал.

Послів кликнули до громади, І, виповнивши всі обряди, Латин прорек такий приказ (І. Котляревський);

В означеній годині розпочався обряд відслонення пам'ятника (Н. Кобринська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обряд — (здійснення певного традиційного дійства) книжн. ритуал, церемонія. Словник синонімів Полюги
  2. обряд — обря́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. обряд — Ритуал, церемонія; (урочий) ЦЕРЕМОНІЯЛ; (звичай) традиція, ж. заведенція. Словник синонімів Караванського
  4. обряд — -у, ч. 1》 Сукупність установлених звичаєм дій, пов'язаних із побутовими традиціями або з виконанням релігійних настанов. || заст. Сукупність установлених церквою культових дій. 2》 заст. Церемонія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. обряд — ОБРЯ́Д, у, ч. Сукупність установлених звичаєм дій, пов’язаних з побутовими традиціями або з виконанням релігійних настанов. З якимось священним трепетом підкладала Маруся вогонь. Таїнство обряду захоплювало (Хотк. Словник української мови в 11 томах
  6. обряд — Літургія певної Церкви, визначений спосіб її виконання, пов'язаний із власною мовою, законодавством та ієрархічною структурою; о. відображає специфіку певної літургії; в Католицькій Церкві існують споріднені лат. (зх. Універсальний словник-енциклопедія
  7. обряд — ОБРЯ́Д (встановлений порядок здійснення яких-небудь дій, пов'язаних з певними традиціями, настановами), ЦЕРЕМО́НІЯ, ЦЕРЕМОНІА́Л, РИТУА́Л книжн., ДІ́Я заст. Словник синонімів української мови
  8. обряд — Обря́д, -ду м. Обрядъ. Чумакування що? Се не козацтво, у чумаків тільки обряд козацький. Г. Барв. 142. Словник української мови Грінченка