1. Універсальний словник-енциклопедія

обряд

Літургія певної Церкви, визначений спосіб її виконання, пов'язаний із власною мовою, законодавством та ієрархічною структурою; о. відображає специфіку певної літургії; в Католицькій Церкві існують споріднені лат. (зх.), вірменська, а також візантійська літургії; в православ'ї о. візантійський (насамперед грец. і церковнослов'янською мовами).

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обряд — (здійснення певного традиційного дійства) книжн. ритуал, церемонія. Словник синонімів Полюги
  2. обряд — обря́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. обряд — Ритуал, церемонія; (урочий) ЦЕРЕМОНІЯЛ; (звичай) традиція, ж. заведенція. Словник синонімів Караванського
  4. обряд — -у, ч. 1》 Сукупність установлених звичаєм дій, пов'язаних із побутовими традиціями або з виконанням релігійних настанов. || заст. Сукупність установлених церквою культових дій. 2》 заст. Церемонія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. обряд — ОБРЯ́Д, у, ч. Сукупність установлених звичаєм дій, пов’язаних з побутовими традиціями або з виконанням релігійних настанов. З якимось священним трепетом підкладала Маруся вогонь. Таїнство обряду захоплювало (Хотк. Словник української мови в 11 томах
  6. обряд — ОБРЯ́Д, у, ч. 1. Сукупність установлених звичаєм дій, пов'язаних з побутовими традиціями або з виконанням релігійних настанов. З якимось священним трепетом підкладала Маруся вогонь. Таїнство обряду захоплювало (Г. Словник української мови у 20 томах
  7. обряд — ОБРЯ́Д (встановлений порядок здійснення яких-небудь дій, пов'язаних з певними традиціями, настановами), ЦЕРЕМО́НІЯ, ЦЕРЕМОНІА́Л, РИТУА́Л книжн., ДІ́Я заст. Словник синонімів української мови
  8. обряд — Обря́д, -ду м. Обрядъ. Чумакування що? Се не козацтво, у чумаків тільки обряд козацький. Г. Барв. 142. Словник української мови Грінченка