переконливий

(який не викликає сумніву в правдивості чогось) умотивований, вагомий, доказовий, (досить яскраво) промовистий, книжн. (з достатніми основами) обґрунтований, аргументований.

Значення в інших словниках

1. переконливий — переко́нливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. переконливий — (аргумент) сильний, резонний; ок. переконавчий, перекональний.  Словник синонімів Караванського
3. переконливий — див. значний  Словник синонімів Вусика
4. переконливий — [пеиреиконлиевией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
5. переконливий — -а, -е. 1》 Який переконує, змушує переконатися в чому-небудь. || Обґрунтований, достатній для переконання кого-небудь у чомусь; доказовий. || Який свідчить про бажання переконати кого-небудь. 2》 Який уміє переконувати, має здібності до переконування інших.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. переконливий — ПЕРЕКО́НЛИВИЙ, а, е. 1. Який переконує, змушує переконатися в чому-небудь. Всі притихли, слухаючи Василя, бо відчули чисту і переконливу правду в його словах (В.  Словник української мови у 20 томах
7. переконливий — БЕЗПЕРЕ́ЧНИЙ (який не викликає і не може викликати заперечень), НЕЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, НЕЗАПЕРЕ́ЧЛИВИЙ рідше; НЕСПРОСТО́ВНИЙ, НЕВІДПО́РНИЙ (який не може бути спростований).  Словник синонімів української мови
8. переконливий — ПЕРЕКО́НЛИВИЙ, а. е. 1. Який переконує, змушує переконатися в чому-небудь. Всі притихли, слухаючи Василя, бо відчули чисту і переконливу правду в його словах (Кучер, Дорога.., 1958, 61); У кожному районі є переконливі приклади того, як в результаті..  Словник української мови в 11 томах