переконливий
ПЕРЕКО́НЛИВИЙ, а, е.
1. Який переконує, змушує переконатися в чому-небудь.
Всі притихли, слухаючи Василя, бо відчули чисту і переконливу правду в його словах (В. Кучер);
Різні шляхи обирають автори, щоб зробити рекламу переконливою,яскравою – такою, що довго пам'ятатиметься (з наук.-попул. літ.);
// Обґрунтований, достатній для переконання кого-небудь у чомусь; доказовий.
Він добре розумів логіку і силу доказів прокурора, гарячково шукав відповіді, переконливої, точної (В. Собко);
// Який свідчить про бажання переконати кого-небудь.
А очі? Не очі, а щось надзвичайне – ласкаві, одверті, щирі, вразливі, переконливі, ні чорт його зна що за очі! (В. Винниченко);
Лобода .. кинувся, простягаючи руки в переконливому жесті, якому навіть Наливайко не мав сили не повірити (Іван Ле).
2. Який уміє переконувати, має здібності до переконування інших.
Виконавець, який грає роль за допомогою штампа, ніколи не буде переконливий, його поведінка виглядатиме штучною, глядач не повірить в щирість його переживань і почуттів (з мемуарної літ.).
Словник української мови (СУМ-20)