пишатися

(велично носити себе) величатися, гоноруватися, бундючитися, гоноруватися// високо літати, любуватися собою.

Значення в інших словниках

1. пишатися — пиша́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пишатися — Величатися, гордувати, високо літати <�нестися>, гонорувати, вдаватися в пиху, сповнюватися гордощів, жм. заноситися, задирати носа, дерти кирпу...  Словник синонімів Караванського
3. пишатися — див. чванитися  Словник синонімів Вусика
4. пишатися — [пиешатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а  Орфоепічний словник української мови
5. пишатися — -аюся, -аєшся, недок. 1》 Відчувати гордість за кого-небудь, бути сповненим гордості за щось; гордитися. || Відчувати внутрішнє задоволення. || Мати втіху або насолоду з чого-небудь; розкошувати, втішатися. 2》 Буйно рости, квітнути, розцвітати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. пишатися — ПИША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. Відчувати гордість за кого-небудь, бути сповненим гордості за щось; гордитися. Похмурий Стьопа Шемшура міг пишатися своєю колишньою ученицею (О.  Словник української мови у 20 томах
7. пишатися — БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм., ІНДИ́ЧИТИСЯ розм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯ розм., ГОНОРУВА́ТИ рідше, ГОНОРИ́ТИСЯ діал.  Словник синонімів української мови
8. пишатися — ПИША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. Відчувати гордість за кого-небудь, бути сповненим гордості за щось; гордитися. Похмурий Стьопа Шемшура міг пишатися своєю колишньою ученицею (Донч.  Словник української мови в 11 томах
9. пишатися — Пишатися, -шаюся, -єшся гл. Гордиться. Ляхи мусять пишатись тим, що принадили до свого культурного гурту таких руських людей, як Замойські та Жовковські. К. ХП. 65. Иногда: важничать. Пишається, як корова в хомуті. Ном. 2) Красоваться. Ще на Україні веселі і вольнії пишались села. Шевч. 242.  Словник української мови Грінченка