пияк —
-а, ч., розм. Той, хто постійно і надмірно п'є спиртні напої, має хворобливу пристрасть до них; алкоголік, п'яниця.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пияк —
Пия́к, -ка́, -ко́ві; пияки́, -кі́в і пия́ка, -ки, -ці; пия́ки, -я́к
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
пияк —
ПИЯ́К, а́, ч., розм. Той, хто постійно і надмірно п'є спиртні напої, має хворобливу пристрасть до них; алкоголік, п'яниця. Пияком звичайно є той, хто п'є в корчмі та й хто п'є завсігди: чи є товариство, чи ні, чи є причина пити, чи ні (Л.
Словник української мови у 20 томах
пияк —
пия́к : ◊ налого́вий пия́к → налоговий
Лексикон львівський: поважно і на жарт
пияк —
ПИЯ́К, а́, ч., розм. Той, хто постійно і надмірно п’є спиртні напої, має хворобливу пристрасть до них; алкоголік, п’яниця. Пияком звичайно є той, хто п’є в корчмі та й хто п’є завсігди: чи є товариство, чи ні, чи є причина пити, чи ні (Март., Тв.
Словник української мови в 11 томах
пияк —
Пия́к, -ка́ м. Пьяница-мужчина. Вх. Лем. 449.
Словник української мови Грінченка