пияк
ПИЯ́К, а́, ч., розм.
Той, хто постійно і надмірно п'є спиртні напої, має хворобливу пристрасть до них; алкоголік, п'яниця.
Пияком звичайно є той, хто п'є в корчмі та й хто п'є завсігди: чи є товариство, чи ні, чи є причина пити, чи ні (Л. Мартович);
– Да, так ти говориш, значить, Я – пияк, ледащо. – П'ють усі, – але пиячить, Тимофію, нащо? (С. Воскрекасенко);
Вони вважають його безнадійним вітрогоном, пияком. Одне слово, людиною легковажною і пропащою (М. Слабошпицький).
Словник української мови (СУМ-20)