пияк
ПИЯ́К, а́, ч., розм. Той, хто постійно і надмірно п’є спиртні напої, має хворобливу пристрасть до них; алкоголік, п’яниця.
Пияком звичайно є той, хто п’є в корчмі та й хто п’є завсігди: чи є товариство, чи ні, чи є причина пити, чи ні (Март., Тв., 1954, 64);
— Да, так ти говориш, значить, Я — пияк, ледащо. — П’ють усі, — але пиячить, Тимофію, нащо? (Воскр., З перцем!, 1957, 189).
Словник української мови (СУМ-11)