поправляти —
див. ремонтувати
Словник чужослів Павло Штепа
поправляти —
ПОПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. попра́влять; док., що. 1. Надавати чому-небудь потрібного, правильного положення. Сидів [Мартко] на самім вершку воза й поправляв мішки з мукою (Н.
Словник української мови у 20 томах
поправляти —
Поправ себе, а опісля будеш других поправляти. Говорять тому, хто любить всіх повчати, а своїх помилок не помічає.
Приповідки або українсько-народня філософія
поправляти —
ВИПРАВЛЯ́ТИ (усуваючи хиби, вади, помилки, робити правильним), ПОПРАВЛЯ́ТИ, КОРЕКТУВА́ТИ книжн., КОРИГУВА́ТИ книжн., ПЕРЕПРАВЛЯ́ТИ розм.; ПРА́ВИТИ, РЕДАГУВА́ТИ, ВИЧИ́ТУВАТИ, СПРАВЛЯ́ТИ розм. (у тексті). — Док.
Словник синонімів української мови
поправляти —
ПОПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. попра́влять; док., перех. 1. Надавати чому-небудь потрібного, правильного положення. Сидів [Мартко] на самім вершку воза й поправляв мішки з мукою (Кобр., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
поправляти —
Поправля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. поправити, -влю, -виш, гл. 1) Поправлять, поправить, починить. 2) Направить лошадь. Коли це дивлюсь: світиться; я й поправив на те світло. Приїздю. Мнж. 130.
Словник української мови Грінченка