порох —
[порох] -ху, м. (ў) -ос'і
Орфоепічний словник української мови
порох —
I -у, ч. 1》 Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; пил, курява. || Найдрібніші частинки чого-небудь, порошкоподібна маса. Стерти на порох. 2》 перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
порох —
ПО́РОХ¹, у, ч. 1. Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; пил, курява. Якось раз Андрій замітав той покій, що стіни обставлені книжками, й, стираючи порох із столу, зобачив на ньому кілька мідяків (М.
Словник української мови у 20 томах
порох —
витрача́ти (тра́тити) по́рох. Докладати значних зусиль для здійснення, досягнення чого-небудь (перев. марно, без сподіваних наслідків). Лінія знову замовкла. Маковейчик ще деякий час надсадно кричав у трубку, лаючи свого напарника..
Фразеологічний словник української мови
порох —
НІЩО́ у знач. ім. (про того або те, хто або що не має ніякого значення, ціни, ваги), АНІЩО́ підсил., ПО́РОХ підсил., ПРАХ підсил. заст., ПШИК зневажл. Марка зігнали із ферми, і вже Павлюк тепер ніщо... (К.
Словник синонімів української мови
порох —
По́рох, -ху, у по́росі; -рохи́, -хі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
порох —
ПО́РОХ¹, у, ч. 1. Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; пил, курява. Якось раз Андрій замітав той покій, що стіни обставлені книжками, й, стираючи порох із столу, зобачив на ньому кілька мідяків (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
порох —
Порох, -ху м. 1) и во мн. порохи́. Пыль; прахъ. Порох з ніг ваших обтрусіть. Єв. Л. IX. 5. У хаті по стінах порохи. Камен. у. Вірли крильма землю збили, порохами скопотили. АД. І. 298. 2) Порохъ. Г. Барв. 403. Понавозили рушниць і великі запаси пороху й олива. Стор. МПр. 60. ум. порошок.
Словник української мови Грінченка