порох
ПО́РОХ¹, у, ч.
1. Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; пил, курява.
Якось раз Андрій замітав той покій, що стіни обставлені книжками, й, стираючи порох із столу, зобачив на ньому кілька мідяків (Коцюб., І, 1955, 446);
Погоничі вряди-годи ньокали, поганяючи вкриті потом та порохом коні (Н.-Лев., VII, 1966, 6);
Вітер здійма порохи (Л. Укр., І, 1951, 151);
На коні, чорний від пороху, під’їхав чотирнадцятирічний Сашко Половець (Ю. Янов., II, 1958, 174);
*Образно. [Елеазар:] Ох, я додолу впав, як і святиня,.. І як тепер відбудувати тяжко святиню нашу, так нам тяжко встати із пороху невільницької га́ньби (Л. Укр., II, 1951, 145);
// Найдрібніші частинки чого-небудь, порошкоподібна маса.
Павло.. зняв з комина сухого тютюнового бадилля і став дробити його сікачем у вербовому кориті. Їдючий [їдкий] тютюновий порох заповнив усю хатину (Тют., Вир, 1964, 133);
У паровому млині стояв гамір. Літав у повітрі білий густий порох від борошна (Шиян, Баланда, 1957, 23).
Як по́роху — дуже багато.
— В тій річці пстругів, як пороху (Фр., III, 1950, 430).
◊ По́рох си́плеться з кого — те саме, що Порохня́ си́плеться з кого ( див. порохня́).
[Дідок:] Може, ти й підтопталася, а я ще потанцював би.. [Баба:] Та з тебе ж порох сиплеться! (Мам., Тв., 1962, 478);
По́рохом піти́ — занепасти, зруйнуватися.
— Сім’ю свою треба хазяйці так тримати, як мак у жмені: а то розсиплеться усе, порохом піде за вітром (Вовчок, І, 1955, 186);
По́роху не дава́ти (не да́ти) па́сти (впа́сти) на кого — що — дбайливо оберігати, доглядати кого-, що-небудь, ніжно піклуватися про когось;
Розпа́стися (розси́патися, розлеті́тися і т. ін.) на (у) по́рох (по́рохом):
а) зруйнуватися.
— Цілий замок до підмурівки розсипався на порох (Три золоті сл., 1968, 124);
б) зникнути, загинути, пропасти без сліду.
Прекрасний Києве на предковічних горах!.. За чорні всі діла Хай вороги твої розсиплються на порох! (Рильський, II, 1960, 221);
[Гайдай:] Хіба я знаю, куди іти?.. Де берег мій?.. Тепер його нема. У порох розлетілось все (Корн., І, 1955, 76);
Сте́рти (зіте́рти, розте́рти) на (у) по́рох — знищити цілком, зовсім.
Хмара.. робилася тяжчою; здавалося,.. тягар упаде на землю і розвалить, розітре все живе на порох (Фр., IV, 1950, 339);
[2-й з прохачів:] Ти б їх скрушив, тих вражих монтанівців, стер би в порох! (Л. Укр., II, 1951, 492);
[Варпеховський:] Та я тебе зараз же на порох зітру! (Коч., II, 1956, 496);
Ми всіх катів зітрем на порох, Повстань же, військо трударів! (Пісні.., II, 1956, 293);
У (в) по́рох топта́ти — зневажати, паплюжити.
В порох топчуть те, що мені святе, — А недоля й тьма все росте й росте (Фр., XIII, 1954, 235);
Як по́рох у о́ці — про кого-небудь, хто дошкуляє, набридає, завдає прикрощів своєю присутністю.
Так любить, як порох у оці (Номис, 1864, № 5076).
2. перен. Що-небудь не варте уваги, таке, що не має справжньої цінності й значення.
Слова солодкі, — та хотів Я б поцілунків замість слів.. А слово?.. слово — порох, дим! (Л. Укр., IV, 1954, 81);
Одно скажу: багатство — тлінь та порох, А торгувати братом — ох, брудота! (Крим., Вибр., 1965, 201);
// рідко. Про людину — вживається перев., щоб підкреслити її тлінність або нікчемність.
[Виночерпець:] Хай не гнівиться пан мій вельможний на пса нікчемного, на марний порох!.. Немає кубка з яшми! (Л. Укр., III, 1952, 147).
3. Останки, рештки померлої людини; прах.
На марний порох мій не проливайте рік.. Тут не потрібний плач, даремний крик, Тут не до речі шана вся остання (Зеров, Вибр., 1966, 277).
ПО́РОХ², у, ч. Вибухова речовина, яку застосовують для стрільби з вогнепальної зброї та для виготовлення снарядів і патронів.
Замфір.. зняв з цвяха рушницю, дістав із скрині порох та шріт (Коцюб., І, 1955, 214);
На колінах його лежала дрібнокаліберна.. рушниця, і три вистрілені [вистріляні] патрони ще пахли порохом (Кир., Вибр., 1960, 329);
Рушниця заряджалася з дула: засипав у неї дід добру пригорщу пороху, рубав старі іржаві цвяхи замість шроту і клав на ніч коло себе (Дім., І будуть люди, 1964, 70);
*Образно. Он під вербами, край виноградника, лежать рядком залізні бочки з сірчаним вуглецем: то засоби боротьби, порох, сказати б, філоксерний… (Коцюб., І, 1955, 226);
*У порівн. Палкий, як порох, сміливий, як голодний вовк, він усіх побивав, над усім верховодив… (Мирний, І, 1949, 213);
Суха солома, як порох, бралася враз огнем, скоро він до неї доторкався (Гр., II, 1963, 301);
// перен., розм. Про запас сили, енергії.
— Ось як косити треба. Ось як, ось як, — промовляв він за кожним помахом коси.. Та пороху в діда вистачило на якісь п’ять-шість хвилин. А потім почав він здавати (Цюпа, Назустріч.., 1958, 354).
◊ Витрача́ти (тра́тити) [даре́мно] по́рох — марно говорити або робити що-небудь, даремно витрачати силу, енергію.
Лінія знову замовкла. Маковейчик.. ще деякий час надсадно кричав у трубку, лаючи свого напарника.. Одначе, видно, даремно витрачав Маковей свій порох: напарник таки мовчить (Гончар, III, 1959, 56);
[Макар:] Іди, Оксано. Я з Артемом хочу поговорити. Не трать пороху, на шахті завтра про це скажеш (Корн., II, 1955, 147);
Є [ще] по́рох у порохівни́цях (рідко у порохівни́ці) — ще є, збереглися сили, енергія для боротьби, роботи і т. ін.
Квасолею годуюсь, а м’язи ще грають, значить, не так просто висмоктати з мене силу мою, є ще, думаю, порох у порохівницях (Мур., Бук. повість, 1959, 73);
Ню́хати по́рох див. ню́хати;
По́рохом па́хне — загрожує війна, небезпека.
А врешті — хто його знає, що ще у нас буде. В повітрі пахне реакцією, а значить і порохом (Коцюб., III, 1956, 285);
Трима́ти (держа́ти) по́рох сухи́м — бути завжди напоготові дати відсіч ворогові.
— Кінець війні! Але шнейдери ще залишились.. Це треба пам’ятати й нашим дітям. Пам’ятати і порох тримати сухим (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 533).
Словник української мови (СУМ-11)