(намагатися щось швидко виконати) спішити, квапитися, хапатися.
Словник синонімів Полюги
Значення в інших словниках
поспішати —
спішити чи поспішати? Ці дієслова збігаються у значенні “намагатися якнайшвидше зробити щось; бігти хутко, йти; прагнути вчасно потрапити кудись”. Спішити (поспішати) з відповіддю. Спішити (поспішати) на роботу. Тільки поспішати вживають у словосполученні годинник поспішає.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
поспішати —
поспіша́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
поспішати —
Квапитися, хапатися, спішитися; (за ким) устигати, поспівати; (поперед батька в пекло) лізти; (додому) ем. гнати.
Словник синонімів Караванського
поспішати —
-аю, -аєш, недок., поспішити, -шу, -шиш, док. 1》 з інфін., з чим і без додатка. Старатися, намагатися якнайшвидше зробити що-небудь, виконати якусь роботу; спішити, квапитися. || тільки док., перев. з інфін. Надто рано, передчасно зробити що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
поспішати —
ПОСПІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСПІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док. 1. з інфін., з чим і без дод. Старатися, намагатися якнайшвидше зробити що-небудь, виконати якусь роботу; спішити, квапитися.
Словник української мови у 20 томах
поспішати —
Поспішається, як з козами на торг. Цуже поспішає. Поспішиш — людей насмішиш. Поспіхом нічого доброго зробити не можна.
Приповідки або українсько-народня філософія
поспішати —
ПОСПІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСПІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док. 1. з інфін., з чим і без додатка. Старатися, намагатися якнайшвидше зробити що-небудь, виконати якусь роботу; спішити, квапитися.
Словник української мови в 11 томах