працювати

(виконувати певну роботу) робити, трудитися, (як вид діяльності) чинити, творити, (тяжко) гарувати, зневажл. (як-небудь) партачити, партолити, капарити// не покладати рук, мозолити руки, набивати мозолі.

Значення в інших словниках

1. працювати — працюва́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. працювати — (багато й старанно) докладати зусиль (сил, рук, праці і т. ін.); не покладати рук; гріти чуба (лоба; чуби, лоби – про багатьох); (довго) мозолити руки (ручки); набивати мозолі; (дуже важко, виснажливо...  Словник фразеологічних синонімів
3. працювати — жм. робити; (над чим) докладати праці до; (невтомно) не покладати рук, не мати <�знати> спочинку, с. розриватися; (шевцем) шевцювати, (кравцем) кравцювати, (вчителем) вчителювати тощо; (- машини) функціонувати, рухатися; (на паливі) діяти...  Словник синонімів Караванського
4. працювати — I возитися (з чим), ворочати ("Та ще ворочаю"), ґаздувати, гарувати (важко робити — діал.), горбанити, горбатитися, господарювати, господарити, дерзати, ділати, займатися, запрягатися (на весь день запрігся), ішачити, клопотатися...  Словник синонімів Вусика
5. працювати — [прац'уватие] -ц'уйу, -ц'уйеиш  Орфоепічний словник української мови
6. працювати — -юю, -юєш, недок. 1》 неперех. Затрачаючи фізичну й розумову енергію, брати участь у створенні матеріальних і духовних цінностей; трудитися. || Вкладати багато сил у виконання якоїсь роботи. || над чим, біля чого, з чим і без додатка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. працювати — ПРАЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. Затрачаючи фізичну й розумову енергію, брати участь у створенні матеріальних і духовних цінностей; трудитися. Людям хотілося жити, тобто творити, працювати (О. Довженко); // Вкладати багато сил у виконання якоїсь роботи.  Словник української мови у 20 томах
8. працювати — працюва́ти: ◊ працюва́ти як мура́шка про сумлінного працівника (ср) ♦ працю́й, а Бог ти допоможе (Франко)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
9. працювати — син. батрачити, ішачити, пахати.  Словник жарґонної лексики української мови
10. працювати — ша́рики працю́ють у кого. Хто-небудь розумний, здібний, кмітливий. — Між іншим, він хоче після війни якусь дисертацію писати…— Аби лиш кебети вистачило,— зауважив Теличко ..— Вистачить. В нього шарики працюють, дай Бог.. (О. Гончар).  Фразеологічний словник української мови
11. працювати — ДІ́ЯТИ (про машини, механізми, частини живих організмів тощо — бути в дії, виконувати свої функції), ПРАЦЮВА́ТИ, ФУНКЦІОНУВА́ТИ перев. спец., РОБИ́ТИ розм.; ІТИ́ (ЙТИ), ХОДИ́ТИ розм. (про годинниковий механізм).  Словник синонімів української мови
12. працювати — Працюва́ти, -цю́ю, -цю́єш, -цю́є; працю́й, -цю́йте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. працювати — ПРАЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. неперех. Затрачаючи фізичну й розумову енергію, брати участь у створенні матеріальних і духовних цінностей; трудитися. Живем комуною, працюєм (Тич., І, 1957, 106); Людям хотілося жити, тобто творити, працювати (Довж.  Словник української мови в 11 томах
14. працювати — Працювати, -цюю, -єш гл. Трудиться. Я молодий і здоровий, працювати буду, будеш мати, що захочеш. Чуб. V. 141. Чумак робить і працює, і піт очі заливає. Мет. 464.  Словник української мови Грінченка