розважати —
[розважатие] -айу, -айеиш
Орфоепічний словник української мови
розважати —
-аю, -аєш і рідко розважувати -ую, -уєш, недок., розважити, -жу, -жиш, док. 1》 перех. Звертаючись до кого-небудь із розмовами, справами і т. ін., відволікати його від чогось гнітючого, важкого, неприємного. || Заспокоювати, втішати у горі, нещасті і...
Великий тлумачний словник сучасної мови
розважати —
РОЗВАЖА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко РОЗВА́ЖУВАТИ ую, уєш, недок., РОЗВА́ЖИТИ, жу, жиш, док. 1. кого, що. Займаючи кого-небудь розмовами, справами і т. ін., відвертати його від чогось гнітючого, важкого, неприємного.
Словник української мови у 20 томах
розважати —
розважа́ти розмірковувати, роздумувати (ср, ст): У часі Великого посту розваж, християнине, чи гідно ти живеш (Авторка)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
розважати —
ВЕСЕЛИ́ТИ (викликати веселий настрій у когось), ЗВЕСЕЛЯ́ТИ, РОЗВЕСЕЛЯ́ТИ, ЗАБАВЛЯ́ТИ, РОЗВАЖА́ТИ, ТІ́ШИТИ, ПОТІША́ТИ. — Док.: звесели́ти, повесели́ти, розвесели́ти, заба́вити, розва́жити, поті́шити. Все їх, здавалось, тішило й веселило (О.
Словник синонімів української мови
розважати —
РОЗВАЖА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко РОЗВА́ЖУВАТИ ую, уєш, недок., РОЗВА́ЖИТИ, жу, жиш, док. 1. перех. Займаючи кого-небудь розмовами, справами і т. ін., відволікати його від чогось гнітючого, важкого, неприємного.
Словник української мови в 11 томах
розважати —
Розважа́ти, -жа́ю, -єш сов. в. розважити, -жу, -жиш, гл. Утѣшать, утѣшить, развлекать, развлечь. Іди, моя рибко, до сестриці: вона у великій печалі, — розважатимеш її. МВ. І. 143. У бандурку виграває і сам себе розважає. Мет. 73.
Словник української мови Грінченка