сторож —
Вартівник, вартовий, чатовий, див. страж
Словник чужослів Павло Штепа
сторож —
СТО́РОЖ, а, ч. Особа, яка охороняє кого-, що-небудь. Такий сторож з вовка при вівцях, як з кози при капусті (прислів'я); Десь далеко стукає калатало нічного сторожа (М. Коцюбинський); Тимко, гімназіальний сторож, востаннє обійшов усі приміщення (Я.
Словник української мови у 20 томах
сторож —
-а, ч. Особа, яка охороняє кого-, що-небудь. || Про сторожову тварину. || чого. Той, хто захищає, оберігає що-небудь, пильно стежить за недоторканністю чогось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сторож —
ВАРТОВИ́Й ім. (той, хто стоїть на варті, охороняючи кого-, що-небудь), ВАРТІВНИ́К, ЧАТОВИ́Й, КАРАУ́ЛЬНИЙ розм., СТРАЖ заст., ВАРТІВНИ́ЧИЙ заст., ВАРТОВИ́К заст., СТІЙКОВИ́Й заст., СТІ́ЙЧИК заст., ШЕ́ЛЬВАХ діал., заст.
Словник синонімів української мови
сторож —
СТО́РОЖ, а, ч. Особа, яка охороняє кого-, що-небудь. Такий сторож з вовка при вівцях, як з кози при капусті (Укр.. присл.., 1963, 148); Десь далеко стукає калатало нічного сторожа (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
сторож —
Сторож, -жа м. 1) Сторожъ. Бачили сторожа, стеріг пшеницю. Грин. І. 1С9. 2) При выдалбливаніи лодки (дуба) изъ цѣльной колоды — для того, чтобы рабочій зналъ, когда стѣнки сдѣлались достаточно тонки, просверливаютъ изрѣдка снаружи...
Словник української мови Грінченка