тріщина —
ТРІ́ЩИНА, и, ж. Щілина, місце розриву на поверхні чого-небудь, що покололось, лопнуло, тріснуло. Щось гуркнуло в синій пустелі. То від морозу лопнув лід.
Словник української мови у 20 томах
тріщина —
-и, ж. Щілина, місце розриву на поверхні чого-небудь, що покололось, лопнуло, тріснуло. Тріщина від утомленості тех. — тріщина в матеріалі об'єкта, яка утворюється від дії циклічного навантаження. || перен. Душевна рана, надрив. || перен., між ким.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тріщина —
ТРІ́ЩИНА (місце розриву на поверхні чогось), ШКАЛУ́БИНА розм.; РОЗКО́ЛИНА (велика, глибока); ШПАРИ́НА, ШПА́РА, ШПА́РКА (вузька, невелика). Гадючаться землею тріщини-розколини (З. Тулуб); Там упали (кулі) в якісь ізвори, зарилися в шкалубини скал (Г.
Словник синонімів української мови
тріщина —
ТРІ́ЩИНА, и, ж. Щілина, місце розриву на поверхні чого-небудь, що покололось, лопнуло, тріснуло. Щось гуркнуло в синій пустелі. То від морозу лопнув лід. Свіжа тріщина заграла проти місяця павичевим пір’ям (Тют.
Словник української мови в 11 томах