тріщина

трі́щина

-и, ж.

Щілина, місце розриву на поверхні чого-небудь, що покололось, лопнуло, тріснуло.

Тріщина від утомленості тех. — тріщина в матеріалі об'єкта, яка утворюється від дії циклічного навантаження.

|| перен. Душевна рана, надрив.

|| перен., між ким. Про погіршення стосунків між закоханими, друзями і т. ін.

Значення в інших словниках

1. тріщина — (місце розірваної поверхні) щілина, (глибока) розколина, шпара, шпарка, шпарина, розщелина.  Словник синонімів Полюги
2. тріщина — трі́щина іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. тріщина — див. ШКАЛУБИНА, ШПАРА, (між А і Б) П. непорозуміння, с. ТЕРТЯ  Словник синонімів Караванського
4. тріщина — див. отвір  Словник синонімів Вусика
5. тріщина — Шпара, шпарина, шпаринка, шпарка, шпарочка, щілина, щілинка, щілиночка, шкарубина, шкарубинка, шкалубинка, зашкалубинка, скалубинка, розколина, розколинка, розпадина, розпадина, див. розщілина, розсілина, щіль, щілка  Словник чужослів Павло Штепа
6. тріщина — ТРІ́ЩИНА, и, ж. Щілина, місце розриву на поверхні чого-небудь, що покололось, лопнуло, тріснуло. Щось гуркнуло в синій пустелі. То від морозу лопнув лід.  Словник української мови у 20 томах
7. тріщина — ТРІ́ЩИНА (місце розриву на поверхні чогось), ШКАЛУ́БИНА розм.; РОЗКО́ЛИНА (велика, глибока); ШПАРИ́НА, ШПА́РА, ШПА́РКА (вузька, невелика). Гадючаться землею тріщини-розколини (З. Тулуб); Там упали (кулі) в якісь ізвори, зарилися в шкалубини скал (Г.  Словник синонімів української мови
8. тріщина — ТРІ́ЩИНА, и, ж. Щілина, місце розриву на поверхні чого-небудь, що покололось, лопнуло, тріснуло. Щось гуркнуло в синій пустелі. То від морозу лопнув лід. Свіжа тріщина заграла проти місяця павичевим пір’ям (Тют.  Словник української мови в 11 томах