хворіти —
[хвоур’ітие] -р'ійу, -р'ійеиш
Орфоепічний словник української мови
хворіти —
ХВОРІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. на що, чим і без дод. Бути хворим, мати якусь хворобу. – Чи живі, чи здорові, – пише, – діти мої любії і ти, жінко кохана?...
Словник української мови у 20 томах
хворіти —
Люди часто хворіють, бо глядітись не уміють. Люди часто самі винні у своїх хворобах.
Приповідки або українсько-народня філософія
хворіти —
-ію, -ієш, недок. 1》 на що, чим і без додатка. Бути хворим, страждати від якоїсь хвороби. 2》 за кого – що, чим, перен., розм. Глибоко пройматися болем, хвилюватися за когось, щось, уболівати за ким-, чим-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хворіти —
НЕЗДУ́ЖАТИСЯ безос., кому (про відчуття нездоров'я, слабості), НЕЗДОРО́ВИТИСЯ. — Нездужається... Бік болить. — На тепло, мабуть, бо вітер із Чорноморії повернув (Григорій Тютюнник); Хоч мені трохи й нездоровиться, але я працюю...
Словник синонімів української мови
хворіти —
Хворі́ти, -рі́ю, -рі́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
хворіти —
ХВОРІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. на що, чим і без додатка. Бути хворим, страждати від якоїсь хвороби. — Чи живі, чи здорові,— пише,— діти мої любії і ти, жінко кохана?...
Словник української мови в 11 томах
хворіти —
Хворіти, -рію, -єш гл. Болѣть. Ой щоб тому да три літа хворіти, хто побрав зазульчини діти. Чуб. ІІІ. 157. У чумаків воли хворіють. Драг. 167.
Словник української мови Грінченка