бандюга —
бандю́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота зневажл.
Орфографічний словник української мови
бандюга —
-и, ч. і ж., зневажл. Бандит.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бандюга —
БАНДЮ́ГА, и, ч. і ж., зневажл. Бандит. Виявилось, що і люди знайшлися в селі хороші та відважні, й бандюги не страшні й не невловимі (П. Козланюк); Виросте й стане волоцюгою, сутяжником, а то й бандюгою (Ю. Мушкетик); Дорослих бандюг засудили, а цей тут ночами б'ється в кошмарах (О. Гончар).
Словник української мови у 20 томах
бандюга —
БАНДЮ́ГА, и, ч. і ж., зневажл. Бандит. Виявилось, що і люди знайшлися в селі хороші та відважні, й бандюги не страшні й не невловимі (Козл., Сонце.., 1957, 22).
Словник української мови в 11 томах