благословення —
благослове́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
благословення —
див. благословіння
Словник церковно-обрядової термінології
благословення —
-я, с., заст. 1》 Дія за знач. благословляти, благословити 1), 2). 2》 Згода, дозвіл, схвалення.
Великий тлумачний словник сучасної мови
благословення —
БЛАГОСЛОВЕ́ННЯ, рідко БЛАГОСЛОВІ́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. благословля́ти, благослови́ти 1, 2. Амінь! Благословення, і слава, і мудрість, і хвала, і честь, і сила, і міць нашому Богу на вічні віки! Амінь! (Біблія. Пер. І. Огієнка); Диякон, а з ним усі ..
Словник української мови у 20 томах
благословення —
Батькове й матірне благословення зо дна моря витягає. Благословення родичів додає дітям завзяття побороти усі перешкоди. Благослови, владико, дерти з бідного лико. Коли і церковні достойники мовчать, як народ кривдять.
Приповідки або українсько-народня філософія
благословення —
ДО́ЗВІЛ (ствердження права на здійснення чогось), ЗГО́ДА, СА́НКЦІЯ перев. книжн., ПРИЗВО́ЛЕ́ННЯ заст., ПРИ́ЗВІЛ заст.; БЛАГОСЛОВЕ́ННЯ, БЛАГОСЛОВЕ́НСТВО (перев.
Словник синонімів української мови
благословення —
БЛАГОСЛОВЕ́ННЯ, я, с., заст. 1. Дія за знач. благословля́ти, благослови́ти 1, 2. Диякон, а з ним усі.. підходять під благословення до єпископа (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах