Значення в інших словниках
-
блукалець —
БЛУКА́ЛЕЦЬ, льця, ч., рідко. Той, хто блукає. В яких світах блукає той блукалець (Л. Костенко); Лоша дивилось на нього мовчки, і в серці вічного блукальця заворушився неспокій (з газ.).
Словник української мови у 20 томах