Значення в інших словниках
-
брикучий —
брику́чий прикметник
Орфографічний словник української мови
-
брикучий —
-а, -е. Те саме, що брикливий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
брикучий —
БРИКУ́ЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що брикли́вий. Брикуча тварина.
Словник української мови у 20 томах
-
брикучий —
НОРОВИ́СТИЙ (про тварин — якого важко приборкувати, непокірний, неслухняний), БУ́ЙНИЙ підсил. розм.; БРИКЛИ́ВИЙ, БРИКУ́ЧИЙ розм. (який має звичку брикатися). Кмітливі засмаглі угорці водили поміж натовпом норовистих тонконогих коней (Н.
Словник синонімів української мови
-
брикучий —
БРИКУ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що брикли́вий.
Словник української мови в 11 томах
-
брикучий —
Брикучий, -а, -е = брикливий 1) Кобила.... брикуча. Кс. 1882. X. 18. 2) Се біс, а не дівка! бач, яка брикуча. О. 1861. XI. Кух. 20.
Словник української мови Грінченка