Значення в інших словниках
-
брукувати —
брукува́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
брукувати —
-ую, -уєш, недок., перех. Вимощувати камінням вулицю, дорогу і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
брукувати —
БРУКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що. Вимощувати камінням вулицю, дорогу і т. ін. Чоловіків гнали ламати каміння, брукувати шляхи, мурувати стіни, працювати в шахтах (з наук.-попул. літ.); * У порівн.
Словник української мови у 20 томах
-
брукувати —
БРУКУВА́ТИ (суцільно покривати каменем — дорогу, майдан і т. ін.), ВИБРУКО́ВУВАТИ, МОСТИ́ТИ, ВИМО́ЩУВАТИ. — Док.: забрукува́ти, ви́брукувати, ви́мостити. Вчора Петро проходив колгоспним двором і бачив, що брукували шлях (І. Чендей).
Словник синонімів української мови
-
брукувати —
Брукува́ти, -ку́ю, -ку́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
брукувати —
БРУКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Вимощувати камінням вулицю, дорогу і т. ін.
Словник української мови в 11 томах
-
брукувати —
Брукува́ти, -ку́ю, -єш гл. Мостить камнемъ (улицу). Желех.
Словник української мови Грінченка