брукувати
БРУКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.
Вимощувати камінням вулицю, дорогу і т. ін.
Чоловіків гнали ламати каміння, брукувати шляхи, мурувати стіни, працювати в шахтах (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Черниш переносив вогонь через голови штурмуючих щодалі вглиб і вглиб, немов старанно вимощував, брукував своїм вогнем дорогу батальйонові вперед (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)