брукувати
БРУКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.
Вимощувати камінням вулицю, дорогу і т. ін.
Чоловіків гнали ламати каміння, брукувати шляхи, мурувати стіни, працювати в шахтах (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Черниш переносив вогонь через голови штурмуючих щодалі вглиб і вглиб, немов старанно вимощував, брукував своїм вогнем дорогу батальйонові вперед (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- брукувати — брукува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- брукувати — -ую, -уєш, недок., перех. Вимощувати камінням вулицю, дорогу і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- брукувати — див. мостити Словник синонімів Вусика
- брукувати — БРУКУВА́ТИ (суцільно покривати каменем — дорогу, майдан і т. ін.), ВИБРУКО́ВУВАТИ, МОСТИ́ТИ, ВИМО́ЩУВАТИ. — Док.: забрукува́ти, ви́брукувати, ви́мостити. Вчора Петро проходив колгоспним двором і бачив, що брукували шлях (І. Чендей). Словник синонімів української мови
- брукувати — Брукува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- брукувати — БРУКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Вимощувати камінням вулицю, дорогу і т. ін. Словник української мови в 11 томах
- брукувати — Брукува́ти, -ку́ю, -єш гл. Мостить камнемъ (улицу). Желех. Словник української мови Грінченка