1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

брукувати

Брукува́ти, -ку́ю, -ку́єш

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брукувати — брукува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. брукувати — -ую, -уєш, недок., перех. Вимощувати камінням вулицю, дорогу і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брукувати — БРУКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що. Вимощувати камінням вулицю, дорогу і т. ін. Чоловіків гнали ламати каміння, брукувати шляхи, мурувати стіни, працювати в шахтах (з наук.-попул. літ.); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  4. брукувати — див. мостити Словник синонімів Вусика
  5. брукувати — БРУКУВА́ТИ (суцільно покривати каменем — дорогу, майдан і т. ін.), ВИБРУКО́ВУВАТИ, МОСТИ́ТИ, ВИМО́ЩУВАТИ. — Док.: забрукува́ти, ви́брукувати, ви́мостити. Вчора Петро проходив колгоспним двором і бачив, що брукували шлях (І. Чендей). Словник синонімів української мови
  6. брукувати — БРУКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Вимощувати камінням вулицю, дорогу і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  7. брукувати — Брукува́ти, -ку́ю, -єш гл. Мостить камнемъ (улицу). Желех. Словник української мови Грінченка