Значення в інших словниках
-
верховник —
верхо́вник іменник чоловічого роду, істота член Верховної таємної ради в Росії XVIII ст. іст.
Орфографічний словник української мови
-
верховник —
-а, ч., іст. Член Верховної таємної ради, що була заснована в Росії в 1726 р. і ліквідована імператрицею Анною Іванівною в 1730 р.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
верховник —
ВЕРХО́ВНИК, а, ч., іст. Член Верховної таємної ради, яка була заснована в Росії 1726 р. і ліквідована 1730 р. Татищев і Кантемір разом із Прокоповичем очолили дворянську опозицію владі аристократів-верховників, які намагалися реставрувати допетровські державні порядки (з наук. літ.).
Словник української мови у 20 томах
-
верховник —
ВЕРХО́ВНИК, а, ч., іст. Член Верховної таємної ради, яка була заснована в Росії в 1726 р. і ліквідована імператрицею Анною Іванівною в 1730 р.
Словник української мови в 11 томах