Значення в інших словниках
-
вибігти —
ви́бігти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
вибігти —
[виб'ігтие] -б'іжу, -б'іжиеш; нак. -б'іжие, -б'іж'іт'
Орфоепічний словник української мови
-
вибігти —
див. вибігати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вибігти —
ВИ́БІГТИ див. вибіга́ти.
Словник української мови у 20 томах
-
вибігти —
ВИБІГА́ТИ (бігом залишати, покидати яке-небудь приміщення, місце або з'являтися де-небудь), ВИЛІТА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИСЯ, ВИСКА́КУВАТИ, ВИСИПА́ТИ, ВИПО́РСКУВАТИ, ВИНО́СИТИСЯ, ВИМИКА́ТИСЯ рідко, ВИХВА́ЧУВАТИСЯ розм., ВИКО́ЧУВАТИСЯ розм.
Словник синонімів української мови
-
вибігти —
Ви́бігти, ви́біжу, -жиш, -жать
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
вибігти —
ВИ́БІГТИ див. вибіга́ти.
Словник української мови в 11 томах
-
вибігти —
I. Ви́бігати, -гаю, -єш гл. 1) Исходить, бѣгая. Наймичка вибігала (шукаючи) увесь куток. Г. Барв. 502. Довелось скрізь вибігать по хатах, шукаючи. Грин. І. 109. 2) Пробѣгать извѣстное время. Не багато він бігав, а рік вибігав вовком. Грин. II. 126.
Словник української мови Грінченка