вибігти —
ВИ́БІГТИ див. вибіга́ти.
Словник української мови в 11 томах
вибігти —
I. Ви́бігати, -гаю, -єш гл. 1) Исходить, бѣгая. Наймичка вибігала (шукаючи) увесь куток. Г. Барв. 502. Довелось скрізь вибігать по хатах, шукаючи. Грин. І. 109. 2) Пробѣгать извѣстное время. Не багато він бігав, а рік вибігав вовком. Грин. II. 126.
Словник української мови Грінченка