Значення в інших словниках
-
вирубати —
ви́рубати дієслово доконаного виду вируба́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
вирубати —
I в`ирубатидив. вирубувати. II вируб`атидив. вирубувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вирубати —
ВИРУБА́ТИ див. виру́бувати. ВИ́РУБАТИ див. виру́бувати.
Словник української мови у 20 томах
-
вирубати —
(-аю, -аєш) недок., мол. 1. Вимикати щось. — Зроби тихіше або вирубай нафіг! — роздратовано кинув Сірий (А. Кокотюха, Повернення сентиментального гангстера); Програма висить... — То вирубай комп! (Синишин, 25.). 2. Уводити когось у стан шоку сильним ударом; збивати з ніг. БСРЖ, 116; ЯБМ, 2, 208.
Словник жарґонної лексики української мови
-
вирубати —
ВИДО́ВБУВАТИ (довбаючи, робити заглибину, отвір у чому-небудь), ВИРУ́БУВАТИ, ВИСІКА́ТИ, ВИЖОЛО́БЛЮВАТИ. — Док.: ви́довбати, ви́рубати, ви́сікти, ви́жолобити.
Словник синонімів української мови
-
вирубати —
ВИ́РУБАТИ див. виру́бувати. ВИРУБА́ТИ див. виру́бувати.
Словник української мови в 11 томах
-
вирубати —
Вируба́ти, -ба́ю, -єш сов. в. вирубати, -баю, -єш, гл. 1) Вырубать, вырубить. Вирубаю цей ліс. 2) Срубывать, срубить. Вирубав собі дубка на вісь. 3) Изрубливать, изрубить. Вирубано всіх ворогів. 4) ляхом вирубати. Говорить по-польски, (объ украинцѣ). Ой п'є Сава і гуляє, ляхом вирубає. н. п.
Словник української мови Грінченка