вирубати
(-аю, -аєш) недок., мол.
1. Вимикати щось. — Зроби тихіше або вирубай нафіг! — роздратовано кинув Сірий (А. Кокотюха, Повернення сентиментального гангстера); Програма висить... — То вирубай комп! (Синишин, 25.).
2. Уводити когось у стан шоку сильним ударом; збивати з ніг. БСРЖ, 116; ЯБМ, 2, 208.
Короткий словник жарґонної лексики української мови