1. Словник жарґонної лексики української мови

вирубати

(-аю, -аєш) недок., мол.

1. Вимикати щось. — Зроби тихіше або вирубай нафіг! — роздратовано кинув Сірий (А. Кокотюха, Повернення сентиментального гангстера); Програма висить... — То вирубай комп! (Синишин, 25.).

2. Уводити когось у стан шоку сильним ударом; збивати з ніг. БСРЖ, 116; ЯБМ, 2, 208.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вирубати — ви́рубати дієслово доконаного виду вируба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вирубати — I в`ирубатидив. вирубувати. II вируб`атидив. вирубувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вирубати — ВИРУБА́ТИ див. виру́бувати. ВИ́РУБАТИ див. виру́бувати. Словник української мови у 20 томах
  4. вирубати — див. рубати Словник синонімів Вусика
  5. вирубати — ВИДО́ВБУВАТИ (довбаючи, робити заглибину, отвір у чому-небудь), ВИРУ́БУВАТИ, ВИСІКА́ТИ, ВИЖОЛО́БЛЮВАТИ. — Док.: ви́довбати, ви́рубати, ви́сікти, ви́жолобити. Словник синонімів української мови
  6. вирубати — ВИ́РУБАТИ див. виру́бувати. ВИРУБА́ТИ див. виру́бувати. Словник української мови в 11 томах
  7. вирубати — Вируба́ти, -ба́ю, -єш сов. в. вирубати, -баю, -єш, гл. 1) Вырубать, вырубить. Вирубаю цей ліс. 2) Срубывать, срубить. Вирубав собі дубка на вісь. 3) Изрубливать, изрубить. Вирубано всіх ворогів. 4) ляхом вирубати. Говорить по-польски, (объ украинцѣ). Ой п'є Сава і гуляє, ляхом вирубає. н. п. Словник української мови Грінченка